атріум

атріум (атрій) (лат. — темний)

1. Простір у середині давньоримського житлового будинку у вигляді закритого внутрішнього дворика, на який зверталася значна частина приміщень (синонім — каведіум). Являвся місцем зборів родини, в ньому знаходився вівтар домашніх богів, тут зберігались в особливих шафах воскових масок померлих предків, що давали уявлення про родовід хазяїна. У багатих будинках оброблявся мармуром, стіни розписувались, ніші прикрашались статуями, підлога — мозаїчними зображеннями. Посеред А. спочатку знаходилося вогнище, згодом його замінив неглибокий басейн — імплювій, куди стікала дощова вода завдяки світловому прорізу угорі — комплювію. Розрізняються:

атріум дощовідводний (розливний) — підпори для підтримки даху відсутні, при цьому схили даху отримали уклін зовні. Внаслідок отвір комплювію виявляється значно вищим ніж стіни та у тосканському (туському) А.

атріум критий — відсутній комплювій. Застосовується через влаштування над ним верхнього поверху.

атріум корінфський — колони для підтримки даху несуть не тільки кути комплювію, а й розставлені на боках, через що А. к. нагадує перистиль, а отвір комплювію може отримати значні розміри.

атріум тосканський (туський) — чотири схили даху навколо комплювію спрямовані всередину для того, щоб заповнювати дощовою водою імплювій, а кутові підпори відсутні. Дах підтримується завдяки перехрещуванню балок.

атріум чотириколонний — відзначається від тосканського влаштуванням чотирьох підпор для підтримки даху на кутах комплювію.

2. Оточений галереями двір, розміщений перед або поруч з християнською церквою в добу Раннього і Зрілого Середньовіччя. Призначався для урочистого виходу єпископа до великої кількості людей, що збиралися під час релігійних свят.